Кодеиновый сироп Lean Purple Drank Гусев

И когда-то, в один прекрасный день, я решил, что мне нужно чем-то притормозить. Теркой я обзавёлся, ах да, она того стоила. Чёртова подделка, но главное, что она ещё пахла настоящим. В этот момент меня осенило. Почему бы не организовать весёлый конкурс для взрослых?! Что может быть смешнее, чем конкурс наркоманов? Не все же игры для детей, правда? И я решил, что будет рафик для всех амфиков и спидов легальным пахать в этом конкурсе.

Так вот, я вот тут сижу, в своём дербане, под названием «Крокодиловый глаз», и придумываю разные задания для участников. Ну, вы понимаете, дурацкие задания, чтобы точно нагорячиться. Например, прийдёт какой-то наркоманчик и я скажу ему: «Вон, ищи человека, у которого есть две пачки закладок, но у него только одна верная. За 10 минут найди его и получи бесплатную дозу!» Смотрите, как они будут стимульнуться, как сумасшедшие и начнут бегать по всему дербану в поисках этого человека. Так, для разнообразия их выведу на улицу, чтобы они окунулись в настоящую реальность, а то в конце концов забудут, где находятся.

Но самое главное задание, которое я придумал, это искать психованного нелегала, который насилует амфик и спид. Ну, понимаете, как у машки на работе, когда полицейские ищут наркоторговца с поддельными талонами. Так вот, я говорю им: «У кого есть терки, идите за своими пакетиками. Вас ждёт васян, местный прохиндей и мой ленивый друг, который на брекеты наркоту купил». После этого кирзовые ботинки на полную катушку, понимаете? Долбятся они друг с другом, всячески пытаясь понять, кто из них настоящий амфикоман. Ах, я вас уверяю, это такое шоу на самом деле!

А потом, когда они уже совсем задробачились, я фсё им говорю. «А нам надо было всего лишь проверить, кто из вас с настоящими наркотиками.» И говорю им, что победителем оказался тот, у кого есть самые крутые закладки. Ведь они, ребзё, раскрутились, их больше не волновала сама игра, важно было только показать себя и получить приз. И каждый из них получал свою долю адреналина и восторга.

Так что, друзья, скажите мне, кто думаете вы организовать свой собственный, весёлый наркотический конкурс? Развлекитесь круче, чем я, фуфломицин!

Але, братани, я вчора таке прикольне пригода підкидав. Закладки, бошки, марки – все було на висоті!

Так от, зранку я прокинувся з таким кіром життєвим, що аж бридко. Цілий тиждень здер від праці на одній сигареті, але цього разу вирішив змінити ситуацію. Їду на виставку мистецтв, а там буде все, що треба – море коноплі, зелья та забагато бомби. Ідея перебувати у стані відруба була просто неймовірна.

Вдягся я круто – кепка, величезні сонцезахисні окуляри та широка рубашка з написом "Наркоман комік". Так, братишка, вдягнувся, як справжній бородатий наркоман.

Прибув на виставку, і вже одразу почув, що тут буде вечірка на повну катушку. Заходжу всередину і бачу – вся толпа ще з дірками в тілі від вечірніх пригод. Тут і марки, і бошки, і закладки – краснісінько гуляють попарно. Ну, подумав я собі, треба розшевелити людей, щоб голову закружило від забави. Підійшов до локації зі сміхом і почав уліткувати незнайомців.

Один тип таки виглядав як наркоман. Одягнутий в білі штани, які зовсім не прикривали його нижню половину, та в червону рубашку з піратським черепом. Людилося, що він вмер від недостатку сонця. Але, як я зрозумів згодом, це був лише його стиль одягу.

- Вітаю, мій друже! – закричав я з усього горла. – Ти тут, щоб попарити свою голову сміхом?

Тип поковиркався та відповів:

- Привіт, мандрівнику сміху! Точно, що саме роблю. А ти? Звідки прийшов, цей аматор веселощів?

А я йому:

- Так-то тільки завітав з мого підвідомого світу. Мене звуть наркоман комік, і я всюди, де весело.

Тут наш ведучий оголосив, що починається сценка, в якій головними героями будуть мистецтво та марихуана. Щоб привернути увагу, я взяв сигарету та запалив її. Вважаю це таким своєрідним символом вибуху сміху. У руках у мене пливла гаряча кава, яку я посипав коноплею. Запаривсь вона, шо бошки летіли в розлогім сюжеті. Це був мій шоу! Усі з задоволенням дивилися.

Після вистави я зійшов з сцени і спробував закінчити свою закладку. Але тут на мене наскакує хлопець зі стайлішними та кривулями бровами.

- А як тобі наша вистава, нарко-клоуне? – кинув мені він. – Ти її зісрал на всю аудиторію!

А я засварив його:

- Що ти шеймишся, чувак? Я входив у роль наркомана коміка і робив свою справу. Це крута справа, зрозуміло?

Такі справи, братани, бувають з нашими справами. Ще наслідки бувають. Ось цей хлопець, наркодилер, гасив мені божевільну перемогу над репутацією. Просто фарбував мене в світлий колір. Щось типу: "Дивіться, як цей нарко-клоун залишився без роботи!"

Але я не здався. Пішов до нього і склав йому гортань на пішість. Недільник-то він втримався. Закинув пару фраз про те, як він хороший репродуктивний орган і може показати себе на всіх сторонах. Опинився його кайф: "О, наркоман комік, поціновує тілесні насолоди моїх вистав!". Чудово, сміх на сцені протягом 10 хвилин. А потім я відчепив його штани та попросив віншувати мені мою репутацію.

Він злагодився, і ми знову повернулися на виставку, де всі сиділи, шо відрублені та мундирні від мого шоу. Продовжили знов шеймити, але вже з іронією від наших подій. До мене йшла неприцьержена.

- Оце тобі чесний пропозицію, чуваче, – каже вона. – Ми проводимо акцію "Сміх у всіх сферах життя". Давай братимемо у тебе хороші шоу на вулиці, на території виставки. Що скажеш?

І я відповідаю:

- Зате коли я буду робити шеймить, тоді буду спати в отрубі. Давай, гарна пропозиція. Нехай сміх змінює світ.

Таким чином, я зустрів старого знайомого, який мене оцінює. Чули гарну музику, познайомилися з багатьма цікавими людьми. Дуже класно було бути на тій виставці. Адже для мене, як для наркомана коміка, це був справжній наркотик для душі.